У розмовах про перші тижні після пологів багато уваги дістається дитині. Чи їсть, чи набирає вагу, як спить. Про твоє самопочуття можуть запитати між цими питаннями, і відповідь «втома» швидко приймається як достатня. Але за нею може бути значно більше, ніж недосипання.
Стійкий пригнічений настрій, втрата інтересу, сильна тривога або труднощі догляду за собою потребують уваги. Перинатальна депресія може виникати під час вагітності та після пологів. Її не визначають за одним симптомом, і вона не є оцінкою твоєї любові до дитини. NIMH: перинатальна депресія.
Коли пояснення втомою стає неповним
Брак сну після народження дитини може мати очевидну причину: сон постійно переривається. Важливо спершу подивитися, чи є можливість спати й хто може взяти частину догляду. Проте не варто робити з цієї очевидної причини пояснення всього стану.
Якщо з’являється час відпочити, а заснути все одно не вдається, це варто назвати лікареві. Так само — якщо майже нічого не приносить задоволення, тривога не відпускає, важко їсти, зосереджуватися чи виконувати потрібні справи. NIMH включає такі прояви, а також труднощі емоційного зв’язку з дитиною, до можливих ознак перинатальної депресії. NIMH: прояви стану.
Не потрібно чекати, доки всі прояви зійдуться. Лікар може допомогти розрізнити депресію, інші зміни психічного стану та фізичні причини поганого самопочуття. Про біль, відновлення після пологів і препарати теж потрібно говорити: вони належать до цієї картини.
Так звані baby blues — короткі, зазвичай легкі зміни настрою в перші два тижні. Сильні переживання або стан, який триває довше, потребують оцінювання. Два тижні тут не є вимогою почекати: якщо важко вже зараз, звертатися можна зараз. NIMH: baby blues і післяпологова депресія.
Допомога має враховувати догляд
Порада записатися на консультацію передбачає, що ти можеш на неї потрапити. Потрібно знайти час, організувати догляд, іноді транспорт. Якщо ці справи знову залишаються на тобі, між рекомендацією й допомогою може бути велика відстань.
Тому близькі можуть запропонувати конкретну участь: побути з дитиною, приготувати їжу, допомогти записатися, супроводити на прийом. NIMH окремо наголошує на побутовій підтримці й доступі до лікування. NIMH: участь родини.
Припустімо, у тебе є дві години без догляду, але вони щоразу йдуть на прибирання. Тоді обіцянка «дати відпочити» поки не змінила умов. Варто прямо домовитися, хто прибирає, що можна відкласти й який час лишається для сну або звернення по допомогу. Таке уточнення має більше змісту, ніж вимога турбуватися про себе між усіма тими самими обов’язками.
На прийом можна принести короткий опис: коли почалися зміни, як проходить сон за наявності можливості спати, як вдається їсти й доглядати за собою та дитиною. Розкажи про попередні депресивні епізоди, біполярний розлад або інші суттєві зміни настрою, якщо вони були. Якщо важко говорити, можна показати запис або попросити близьку людину допомогти з дозволеними тобою подробицями.
Що не можна відкладати
Післяпологовий психоз — невідкладний психіатричний стан. Галюцинації, переконання, які явно не відповідають дійсності, сильна сплутаність або незвично піднесений стан із різкою зміною поведінки після пологів потребують негайної медичної допомоги. Звернися до місцевої екстреної служби або найближчого відділення невідкладної допомоги. Якщо це відбувається з близькою людиною, допоможи отримати медичну допомогу й подбай, щоб догляд за дитиною взяла інша доросла людина. NIMH: післяпологовий психоз.
Думки про смерть, заподіяння шкоди собі чи дитині також потрібно якнайшвидше повідомити медичному фахівцеві. Небажана лячна думка й намір діяти — різні відомості, які фахівець має уточнити. За однією онлайн-статтею не можна ані встановити небезпеку, ані гарантувати її відсутність. Якщо є намір, план, втрата контакту з реальністю або ризик діяти зараз, потрібна невідкладна допомога й безпечний догляд за дитиною іншою дорослою людиною. NIMH: симптоми та термінова допомога, NICE CG31: оцінювання небажаних думок про шкоду.
Якщо страшно говорити про ці переживання через очікування від батьківства, скажи фахівцеві й про цей страх. Для допомоги важливий точний опис: що виникає, наскільки це лякає, чи є бажання діяти, чи вдається утримувати безпеку.
Як обирають лікування
Перинатальну депресію лікують психотерапією, препаратами або їх поєднанням. Вибір залежить від стану й обставин. Якщо ти годуєш грудьми, повідом про це лікареві: користь, ризики та сумісність конкретних препаратів потрібно обговорювати індивідуально. Уже призначене лікування не змінюють і не припиняють за статтею. NIMH: лікування.
Звернення по допомогу теж може потребувати участі близьких. Допомога з настроєм і допомога з доглядом можуть знадобитися водночас. Лікареві можна сказати: «Мій стан змінився, і я хочу розібратися, що відбувається». А близьку людину попросити про те, без чого важко потрапити на прийом: «Чи можеш побути з дитиною, поки я сходжу до лікаря?» Так у розмові з кожним стає зрозуміло, яка допомога зараз потрібна.
