Якщо ти не довіряєш психотерапевту, не розумієш його пропозицій або не бачиш змін, можна уточнити, що саме не підходить, і вирішити, чи продовжувати допомогу. Для цього не обов’язково спочатку довести, що фахівець працює неправильно. Твої потреби й можливість брати участь у цій праці теж мають значення.
NIMH називає довіру важливою умовою терапевтичних стосунків і радить запитувати про метод, його підстави, цілі та оцінювання результатів. NIMH: вибір психотерапевта.
Назвати конкретну трудність
Слово «не підходить» може включати різні ситуації. Незручно говорити про особисте, складно зрозуміти запитання, не влаштовує формат або фахівець постійно повертається до теми, яку ти не вважаєш головною. Кожна з цих відомостей може допомогти уточнити подальший план.
Можна сказати: «Ми багато говоримо про дитинство, а я хочу зрозуміти, як діяти в теперішній ситуації. Як пов’язані ці частини?» Або: «Я не розумію, чому ви пропонуєте цю вправу. Що вона має допомогти з’ясувати?» Відповідь не зобов’язана переконати тебе продовжувати. Вона має дати зміст для рішення.
Якщо важко сказати це вголос, можна принести коротку нотатку чи почати з самого сумніву: «Я не знаю, як говорити про те, що мені не підходить». Тут важлива подальша реакція. Чи є можливість уточнювати? Чи фахівець визнає невідоме? Чи можете ви змінити домовленість?
Коли сумнів одразу пояснюють тобою
У терапії можуть досліджувати твої очікування, попередній досвід і страх близькості. Але пояснення сумніву не має замінювати відповіді про метод або поведінку фахівця. Якщо будь-яка незгода отримує назву «опір», а питання залишається без відповіді, важливо повернутися до самого питання.
Наприклад: «Можливо, мені справді складно довіряти. Водночас я хочу зрозуміти, як ми оцінюємо зміни й чому план такий». Обидві теми можуть існувати в одній розмові. Історія твоїх стосунків не робить теперішні спостереження автоматично хибними.
Окремої уваги потребують погрози, приниження, сексуальний тиск, примус розповідати чи незрозуміле використання особистої інформації. Не потрібно залишатися в контакті заради доведення довіри. Можна звернутися по незалежну професійну думку й, за потреби, до відповідної місцевої професійної організації чи служби. Її повноваження залежать від країни й статусу фахівця; ця стаття не визначає процедуру скарги.
Які рішення доступні
Якщо проблему можна обговорювати, ви можете переглянути цілі, темп, формат або метод і визначити, коли перевірите новий план. Важливо, щоб зміна була конкретною. Обіцянка «просто продовжуйте, згодом зрозумієте» залишає мало можливостей оцінити, що відбувається.
Інше рішення — друга думка або зміна фахівця. NIMH пропонує розглядати інших спеціалістів чи підходи, коли поліпшення не починається. NIMH: якщо допомога не дає очікуваних змін. Другій людині можна розповісти про початкові труднощі, запропоновану допомогу й те, що викликало сумнів. Від неї теж варто отримати пояснення, а не тільки оцінку попереднього терапевта.
Якщо вирішуєш завершити зустрічі, можна обговорити підсумок і подальшу підтримку, коли це безпечно й доречно. За складного стану варто подбати про безперервність потрібної допомоги. Зміна психотерапевта сама по собі не є підставою припиняти призначені ліки; це питання до лікаря, який веде лікування. NIMH: зміни призначеного лікування.
Не кожна невідповідність означає чиюсь провину. Водночас відсутність провини не зобов’язує продовжувати саме цю допомогу. Рішення має спиратися на те, що тобі потрібно, що пропонують і як проходить спільна праця.
